Що пише газета „Наше Життя” > Український католицький університет відкриває для себе культуру і мову глухих
 

Український католицький університет відкриває для себе культуру і мову глухих

Як ми вже повідомляли в „НЖ” (№ 27 від 5 серпня цього року), на базі ОРЦ „Одіссей” УТОГ з 26 червня по 1 липня відбувся Літній інститут Українсько-Канадського Альянсу для глухих і слабочуючих. Сьогодні ми подаємо добірку матеріалів, яку підготував один з його організаторів і активних учасників — викладач Українського католицького університету Ігор Кобель.

В Україні ідентифіковано кілька десятків тисяч дітей з порушеннями слуху, а в Українському товаристві глухих нараховується більше 55 тисяч членів. На жаль, глухі діти попри велику увагу і вкладені кошти в спеціальну освітню систему, створену для них (58 спеціальних шкіл-інтернатів та майже 40 спеціальних дошкільних закладів), фактично залишаються на узбіччі чуючого суспільства, в яке багатьом випускникам спеціальних шкіл не вдається повністю адаптуватись через брак суспільних зусиль з їх соціалізації під час навчання.

Отець О. Лазуркевич (на фото — праворуч) вивчає жестову мову на
курсах УКУ

Більшість глухих дітей виховується ізольовано в спеціальних закладах і не оволодіває навичками спілкування і взаємодії з чуючими однолітками в достатній мірі, бо навчаючись протягом двох років у спеціалізованих дитячих садках і ще 12 років у спеціальних школах-інтернатах, ці діти майже повністю позбавлені можливості мати постійний контакт з чуючими однолітками. Багато випуск­ників шкіл глухих по закінченні спеціальних шкіл поступають на роботу на спеціалізовані підприємства для глухих і знову потрапляють в ізоляцію, яка базується на їхньому невмінні спілкуватись із чуючими людьми (саме спілкуватись, а не розмовляти).

Канадсько-Український Альянс для глухих та слабочуючих http://www.deafalliance.com (Міжнародна організація з філіями в Україні та Канаді. Київ: президент Олександр Савченко, кнд.пед.наук.; Едмонтон: президент Майкл Родда, Ph.D., професор) та Центр сприяння освіті інвалідів слуху (Львів, президент Ігор Кобель, Ph.D.) були створені у 2000-у році у відповідь на запити та побажання батьків, що виховують глухих або слабочуючих дітей, та педагогів, що навчають цих дітей. Існуюча в Україні на той час система навчання дітей з вадами слуху надавала пріоритет опануванню словесною мовою та виключала використання рідної для глухих української жестової мови в навчальному середовищі. Більше того, в кожній школі для глухих та слабочуючих був вивішений на видному місці „Фонетичний режим школи”, в якому стверджувалося, що жестова мова є гальмом на шляху розвитку глухої дитини.

Студентки УКУ на літньому інституті в затоці

Альянс та Центр поставили за мету донести до батьків, педагогів та українських науковців правду про становище і роль жестової мови в розвинутих країнах, особливо в житті глухої громади, в навчальному середовищі, та сприймання жестової мови чуючими людьми, а також альтернативні підходи у навчанні глухих, що існують у світі поряд із традиційним усним методом. З цією метою, за час від створення Альянсу, було проведено більше 20 літніх інститутів (таборів) для нечуючих дітей, їх батьків, вчителів та науковців, що займаються проблемами навчання і виховання. Табори проводились у різних регінах України (у деяких двічі або тричі) — в Криму, Одесі, Миколаєві, Херсоні, Луганську, Запоріжжі, Кам’янці-Подільському, Чернівцях, Хусті, Підкамені (Львівської), Кам’янці (Запорізької), Полтаві, Львові, Києві та інших. Більше 1200 осіб отримали змогу протягом тижневих зібрань відпочивати і працювати, обмінюватися досвідом, вивчати жестову мову, історію і культуру глухих. Педагоги і науковці мали змогу напрацьовувати нові підходи до вирішення існуючих проб­лем у навчально-виховному процесі.

У цьому році черговий табір відбувся на базі відпочинку Українського товариства глухих у смт.Затока Одеської області з 26 червня до 1 липня. Вперше в заходах взяла участь команда Українського католицького університету (УКУ) у складі чотирьох студентів, майбутніх соціальних педагогів — Анни Панової, Христини Рудь, Христини Собко та Іванки Діман, під керівництвом завідуючого кафедри загальної та соціальної педагогіки, доктора Романа Шемечка та старшого викладача Ігоря Кобеля. Участь команди УКУ в цьогорічному таборі для глухих — це не випадкове явище, а планова акція, адже вже більше року проводяться заходи, направлені на ознайомлення університетської спільноти з життям спільноти глухих та слабочуючих. Кафедра педагогіки разом із Центром душпастирства для глухих, який створив отець О. Лазуркевич, провели кілька круглих міжнародних столів за участю професорів Майкла Родди (Канада) в 2009 р. та Лаєла Кауфмана (США) в 2010 р., курси з вивчення української жестової мови.

Метою участі студентів у цьогорічному таборі було занурення в українську жестову мову та культуру глухих. Студентки проводили з нечуючими дітьми та їхніми батьками комунікативні та спортивні ігри, виготовляли ікони, проводили бесіди, брали участь у святі Нептуна. Погода не тішила, отож багато часу доводилось проводити в приміщеннях або на майданчику. Із своїми завданнями, які отримали від керівника практики, студентки справилися успішно.

Ростислав Шемечко провів з дорослими учасниками Літнього інституту кілька психологічних тренінгів, які викликали позитивні відгуки. Ігор Кобель поділився результатами свого мас­штабного дисертаційного дослідження під назвою „Українські чуючі батьки та їх глухі діти”, яке викликало жваве обговорення учасниками Інституту. Викладач також поділився своїми мріями про, як він сподівається, недалекий час, коли в Українському католицькому університеті будуть навчатися глухі і слабочуючі студенти на гуманітарному факультеті за спеціальністю „Соціальна педагогіка”. Нечуючі випускники підуть працювати в навчальні заклади для глухих, в УТОГ та органи соціального захисту і будуть допомагати вирішувати соціальні та побутові проблеми глухих людей, про які вони обізнані набагато краще, ніж чуючі спеціалісти. Можливо, невдовзі настане день, коли у нас вивчиться на священника перший нечуючий українець, адже у світі є один мільйон триста тисяч нечуючих католиків і лише 13 (тринадцять) нечуючих священників. В Україні — жодного.

І. КОБЕЛЬ, доктор філософії,
кнд. пед. наук, викладач Українського католицького університету.

© 2009-2012, Українське Товариство Глухих